Луки, 6:43 - Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
Життя людини на землі- подібне пару
Ось лишень був... Сонце зійшло- шукай примару...
Не залишає і сліда він за собою
Бо лише тінь це у бігах за суєтою...
Я мандрував, поля із злаками стояли
Свій час у житниці лягти вони чекали
І час прийшов, як тії ниви побіліли
А жниварі врожаю доброму раділи.
Пройшлись комбайни і поля осиротіли
Лишень стерні лишилися рядки та стріли
А щен недавно колоски дивились в небо
Тепер вітри навперегін женуться степом.
Життя людини так подібне до тих злаків
Бог на дорогах розтавляв немало знаків
Щоб в небо йти, а не творити тут мерзоту
Господь звершив у душах труд, являв турботу.
Як ти живеш? Куди підеш ти після смерті?
Чи в Божі житниці! Чи в ада стіни дерті?
Чи в вічну славу? Чи в огонь душі смертельний?
Зроби сьогодні ти шляху рентген ретельний!!!
Не будь стернею чи соломою без плоду
Господь тобі дарує вічність та свободу!
Шукай Його лиця в молитві, в Божім Слові
Стать перед Богом будь завжди на поготові.
Бо на полях горить стерня, уже палає
І Голос Божий всіх в спасіння закликає
Що час останній на землі- про це ідеться
І тільки той, хто у Христі- лиш той спасеться!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 4985 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осень - Valentina Prokofjeva Сегодня утром, по дороге на работу, я как всегда проезжала по старой дороге мимо кладбища. Этой дорогой мне нравится ездить, потому что она сомаштабна человеку, в ней не теряешься, но как бы вписываешься в окружающую среду. Кругом сады, маленькие домики и узкая извилистая дорога по которой едва ли проезжают две машины. По ней нельзя торопится, и её объезжают любители скоростей.
В эти осенние дни принято зажигать свечи на могилках. Они так грустно светят своими огоньками, как будто о чём-то хотят нас предупредить. Но сегодня я как-то по новому на них обратила своё внимание и достав свой блокнотик, записала строки, которые легли мне на сердце.
