Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вы - свет мира - сергей рудой 14 Вы - свет мира. Не может укрыться город, стоящий на верху горы.
15 И, зажегши свечу, не ставят ее под сосудом, но на подсвечнике, и светит всем в доме.
16 Так да светит свет ваш пред людьми, чтобы они видели ваши добрые дела и прославляли Отца вашего Небесного.
Проза : Ошибка. ч.1 - Оксана Тищенко - Осанна Осуждать - легко. Простить и изменить, спасти - трудно! " Спасай взятых на смерть" не к этому ли мы призваны? даже с "такими".
